Напередодні Маршу Національної Гідності, що відбудеться 22-го лютого, керівник політичної партії Правий сектор Андрій Тарасенко дав екслюзивне інтерв’ю Євген Цяпенко (Громадська організація Трипільський край).
Керівник “Правого сектору” про ідеологію партії – український націоналізм, про АТО, блокаду та марш у Києві…

Т.К.: 22- го числа планується марш в Києві Правого Сектору разом із Свободою і Національним Корпусом, це ситуативний марш, чи ви плануєте і надалі виступати разом із цими силами?
Тарасенко: Ми творили Правий сектор на Майдані як силооб’єднуючу структуру і тому, відповідно, цим і займаємося надалі. Намагаємось об’єднати націоналістичний рух в один один потужний кулак. Тому маю велику надію, що це не буди ситуативне об’єднання під одну справу, один марш, а що й надалі ми зможемо мати все таки спільну мову і пробувати робити й інші справи разом.
Т. К.: Що, взагалі, планується на 22-ге число? Що і де буде відбуватися?
Тарасенко: Традиційно збираємось на Майдані зранку о 10 годині і йдем до Верховної Ради. Депутати, які є від тих політичних сил, які входять в це об’єднання, яке організовує цей марш, будуть пробувати з трибуни Верховної Ради виголосити наші вимоги, а ми ззовні будемо їм в цьому допомагати.
Т. К.: Мета маршу, який буде відбуватися 22-го числа?
Тарасенко: Мета – показати тим людям, які при владі зараз, що націоналісти заради України можуть об’єднатися. Прописана ціла купа вимог, в першу чергу йдеться про те, що б вони не здавали Україну і не капітулювали перед Заходом і Сходом у так званих Мінських домовленостях. Щоб не було проголосовану у Верховній Раді особливий статус окупованих територій. Щоб не було змін до Конституції в цьому напрямку. І звичайно, щоб усі ті Мінські домовленості розривали, бо вони абсолютно не дієві. З одного боку, це якщо говорити про зовнішній відтинок. Якщо говорити про внутрішній, то, знову ж таки, на догоду в першу чергу МВФ, влада так само здає інтереси українців, погіршує життя кожного дня. І проти цього так само ми виступаємо.
Т. К.: Скоро річниця розстрілу Небесної сотні. Крім 22-го числа, чи бере Правий сектор участь ще в якихось акціях, присвячених цій річниці?
Тарасенко: В дні, трагічні для України, в дні закінчення Майдану, розстрілу Небесної сотні по Україні буде відбуватись дуже багато різноманітних заходів по вшануванню загиблих. Звичайно, ми як організація, будемо брати участь в них і наші люди приходити і вшановувати пам’ять. Це однозначно. Акція, котру ми плануємо зі Свободою і Національним корпусом має відбутися 22-го числа. Вона не має відношення до вшанування героїв Небесної сотні. Це просто політична акція. Дуже дивна ситуація складається останнім часом, коли я багато чую про те, чому ви не об’єднуєтесь з усіма і не йдете з усіма там якого числа попереднього до 22-го. По перше, дивно чути – чому ви не об’єднуєтесь? Бо ми якраз об’єднуємось. І коли попередні маса акцій проходили врізнобіч, навіть згадати ті самі марші на Покрову, коли їх було там два чи три 14-го жовтня. То люди говорили, чому ви не об’єднуєтесь. Тут ми об’єднуємось, нарешті робимо спільний марш і знову ж чуємо “чому ви не об’єднуєтесь?”. Дуже цікава логіка. Особливо часто звучить 20-те число. І коли задаєш цим людям питання, а зким об’єднуватись 20-го числа, хто організовує 20-го числа акцію, назвіть якусь організацію, якихось людей, ми готові з ними говорити , то відповіді немає. Очевидно, що це інспіровано спецслужбами, і явно не українськими. Бо немає організаторів, немає людей, з якими можна говорити, немає організацій, які підписані під тим. Є плакати, є заклики в соцмережах, в інтернеті, і все. І накручено таким чином, що нібито врізнобіч націоналісти йдуть на акцію. Націоналісти йдуть на акцію разом 22-го. Що буде відбуватися перед тими днями, ми не можемо дати якоїсь конкретної відповіді, бо незрозуміло взагалі що організовується і хто організовує.
Т. К.: Чи будуть брати участь у цьому марші члени Правого сектору, які зараз знаходяться в АТО?
Тарасенко: Хлопці, які воюють на Сході – воюють на Сході. Це їхня задача. І вони тим мають займатися. Тому в марші вони не мають брати участь. Добровольчий Український Корпус Правого сектору воює. Воює за територіальну цілісність України і вбиває ворогів. Наші підрозділи, а їх зараз вже п’ять на передовій, кожен займається своєю діяльністю. Тому і різні підрозділи, бо вони різним займаються.
Т. К.: Одна з гарячих точок зараз в країні – це блокада залізничних колій. Яке відношення Правого сектору до цієї блокади, чи берете участь?
Тарасенко: Ми абсолютно підтримуємо блокаду окупованих територій і підтримуємо її тотальну. Якщо говорити виключно про контрабанду сигарет, не бачимо сенсу в такій блокаді. Якщо говорити виключно про вугілля – це знову ж таки половинчасті методи. Якщо ми вже говоримо про блокаду, то блокада має бути тотальна. Ми маєм досвід такий блокадний, займались цим коли блокували окупований Крим. Там був припинений взагалі рух будь-яких вантажів. Виключно тільки люди могли перетинати територію, все. Те що відбувається зараз – це якась недоблокада., я би так сказав, якась половинчаста. Тому ми видали заяву з цього приводу про ти що ми підтримуємо звичайно блокаду, але якщо вона буде розширюватись, ми готові до неї приєднатись. Масово, організаційно, з усієї України. Поки ми цього не бачимо, тому на даний момент наші люди беруть участь в блокаді, але не бере участь вся організація. Взагалі то, наскільки я знаю, три редути стоїть на залізничних коліях. При чому стоять вони не на одній гілці, яку перекриваєш і все, а розвітвлення, тобто там де можна якось проїзжати. Тобто вона не тотальна, щось проїзжає, щось не проїзжає.
Т. К.: Що ви пропонуєте? Що потрібно зробити на Сході щоб закінчилась війна? Що треба зробити Україні, щоб реформи, про які ми вже говоримо третій рік, почали діяти?
Тарасенко: Щоб перемогти на Сході, потрібно виграти війну. Не домовитись про ганебний мир, який не є абсолютно нам корисним, а перемогти. Відбити назад наші окуповані території. Це можливо тільки в разі, якщо влада спільно з українським народом буде це робити. Якщо влада думає, що це можливо зробити без українців, це нереально. Для того потрібна широкомасштабна пропаганда, для того треба війну назвати війною, для того треба армію повністю змінити і пере форматувати, зробити її справді народною. І якщо цими методами досягти, щоб це була справді народна війна, а не так, як зараз – хтось там десь стоїть на передовій і невідомо чому. Гинуть люди, сидячи в окопах невідомо для чого, заради чого? Заради Мінських домовленостей, чи заради того, щоб ці люди при владі могли торгувати вугіллям і електроенергією? Тільки в разі народної визвольної війни це можливо. І тоді ми зможемо повернути свої території і перемогти в цій війні.
Т. К.: Що треба змінити в армії, щоб могла перемогти не лише ті утворення ДНР і ЛНР, але й російську армію?
Тарасенко: Як на мене, то нереально, щоб аж прям так от пів світу ми змогли захопити тією армією, яка у нас є. Навіть якщо у нас буде надсучасне озброєння і купа танків і літаків, то все одно не в тому справа. Справа в тому, що би весь народ піднявся на війну. От тоді це можливо. Тільки в цьому випадку.
Т. К.: Як це зробити?
Тарасенко: Має бути внутрішня політика державна на виховання, на пропаганду, на підняття національної свідомості, на переконання людей в тому, що ми можемо це зробити, ми хочемо це зробити і ми це зробимо.
Т. К.: Що Правий сектор вже робить для цього?
Тарасенко: Правий сектор існує завдяки цьому. Правий сектор – це структура народна. Це прості люди, це ті люди, котрі прийшли на Майдан, котрі хотіли щось змінити на Майдані. Ми пам’ятаємо всі прекрасно ці два місяця танцювання і ліхтариків, які ні до чого не призводили. І пам’ятаємо прекрасно, як лідери Майдану ходили домовлятись з Якуновичем. Зібрались люди, яких змогли об’єднати націоналісти, і ці люди змінили ситуацію на Майдані. Оце і є Правий сектор. Правий сектор – це по суті структура, яка сама собою доводить, що все можна змінити.
Т. К.: Націоналістами зараз лякають і світ, і Європу, і вже в Україні лякають. Можете Ви більше розповісти про ідеологію і відповісти там критикам, які вважають, що Україна через націоналізм скотиться у негарні з історичного минулого приклади?
Тарасенко: Як на мене, негарні з історичного боку приклади, які Україна має – це програші і зради. Їх було дуже багато в історії України. Якраз націоналісти цього не хочуть допустити. Те що вигадують західні ліберали з приводу націоналізму – це абсолютно очевидно і зрозуміло, бо їх задача зробити таким чином, щоб світ був абсолютно безбарвний, всі були однакові, як ті вівці, котрих ведуть стригти перед убоєм. Націоналісти навпаки говорять про те, що в світі є купа націй, які є різними, в яких є абсолютна різна доля , культура, різна мова. І це надбання людства, і це потрібно берегти.
Т. К.: Що є ядром ідеології Правого сектору?
Тарасенко: Український націоналізм. Це ідеологія, котра говорить про те, що людина – націоналіст має не просто любити свою націю, а має робити щось для неї. Ні от ми ті, котрі об’єднались тут, котрі вважаєм себе націоналістами, намагаємось щось робити заради своєї нації.
Т. К.: Багато говорять про третій Майдан. Наскільки він можливий? Як Ви відчуваєте ситуацію?
Тарасенко: Можливо в будь-який момент, можливо навіть зараз, коли ми говоримо, відбувається десь в Україні якась подія, котра стане поштовхом для того, щоби почався бунт. Всеохопний, масовий. Єдина проблема, що люди в нас уже навчились бунтувати, навчились навіть владу скидати, а от змінити систему ще не навчились. Робити революцію ще не навчились. Бо бунт і революція – це абсолютно різні речі. Одна справа скинути представників влади одних, щоби прийшли інші, а зовсім інша справа, коли міняється повністю система. Всі люди, котрі були в попередній системі, вони не дотичні до влади, абсолютно нові приходять, міняється структура влади повністю . Це зовсім інше. Це вже революція. Жодної революції у нас ще не було. Третій Майдан можливий, і його підбурюють як зовнішні чинники, так і внутрішні чинники. І влада в тому числі. А от чи буде нарешті революція, це вже питання. І от наша якраз задача, зробити так, щоб вона відбулась.
Т. К.: Які тоді наслідки мають бути революції? Тобто багато хто важчає – пройшов Майдан, все було патріотично, добре, і як завжди скористалися цим негідники, які зараз при владі. Як правильно зробити революцію?
Тарасенко: Саме тому так і відбулось, саме тому і скористались, бо не відбулось революції. Я говорю, революція – це зміна системи влади, структури влади і людей влади. І тільки коли всі три чинника вкупі виконані, тоді можна сказати, що це відбулась революція. Ми маємо з 91-го року незалежність, але в нас як система комуністична була, так по сьогоднішній день і є. Маю на увазі систему влади. Насправді по суті нічого не змінилося. В нас елементарно призначали начальники зверху начальників знизу, так і призначають. Ніякого насправді народовладдя немає. Так звана демократія, саме слово навіть спаскуджене. Що в нас люди вибирають? Президента, Верховну раду і ради на місцях і все? А все інше? Чому люди не можуть обирати того самого шерифа, не можуть обирати районного поліцейського головного, не можуть обирати суддю, прокурора в кінці кінців чому не можуть собі обирати? Чому люди, обираючи когось, не можуть його зняти? Чому у нас в принципі не можливий імпічмент Президента? Чому депутат, який стає у Верховній Раді таким царьком, робить що хоче? І його неможливо ніяк відкликати. Бо це все та система комуністична, яка збереглась ще за Радянського Союзу. Вона не змінена абсолютно ні на йоту ніде ніяк. От там якісь натяки на реформи відбуваються останні роки і всього лише. Але реформами нічого не змінити. Тільки повністю зруйнувавши всю систему попередню і побудувавши нову. Нову систему, ми її називаємо системою національного народовладдя.
Т. К.: Правому сектору потрібно йти на вибори, вигравати, заходити у Верховну раду і звідти її ламать? Чи це лише революція?
Тарасенко: Виключно революційним шляхом. Чому? Бо за 25 років режиму внутрішньої окупації в Україні при владі , вони витворили таким чином переплетену між собою систему, що виборами змінити нічого неможливо. Насправді всі вибори, які в Україні відбуваються, вони є виборами без вибору. Це не означає абсолютно, що не треба їх використовувати для тієї ж самої пропаганди, але це говорить про те, що неможливо змінити систему, зайшовши в систему. Тобто в любому випадку, людина, коли потрапляє всередину, вона або курвиться, або система її випльовує. Немає інших варіантів. Точно так само будь-яка політична сила. Неможливо зайти всередину, не будучи глибоко переплетеним зі всіма тими, хто там є вже. А переплетені вони виключно корупційними зв’язками. Тому тільки революційним шляхом. Знову ж таки, це не означає тільки там військовий переворот. Це не означає тільки Майдан. Може бути методів маса. І це статися може будь-яким чином.
#Правийсектор #Правыйсектор #Тарасенко #партія #марш #22лютого #ідеологія #українськийнаціоналізм
#блокада #АТО #революція #бунт